Як українським містам стати «розумним»? Поради від Юрія Паращака (IBM)

Для того, аби місто успішно розвивалося, усі його сфери мають тісно взаємодіяти між собою. Про те, що таке проект «Smart City», як він втілюється у Львові, та як це може вплинути на життя львів’ян, в інтерв’ю Tvoemisto.tv розповів заслужений директор IBM Research Smarter Cities, співзасновник Urban Systems Collaborative у Нью-Йорку, почесний професор Carnegie Mellon University (США) Юрій Паращак.

 

Що таке «Smart City»

Люди вже давно задумуються над тим, що відбувається у містах, з чим пов’язані ті чи інші процеси. Архітектори давно розмірковують про те, яким мало би бути ідеальне місто, однак це базувалося радше на інтуїції, а не на логічних даних. Зараз же, як ніколи, є затребуваним планування та статистичний аналіз.

Яку ситуацію ми маємо на сьогоднішній день у багатьох містах світу? Кожна із міських служб збирає дуже великі об’єми інформації про функціонування тієї сфери, за яку відповідає. При цьому служби мало контактують між собою, а якщо і контактують, то не надто ефективним способом  – телефоном, через паперові документи або  електронною поштою. Такий контакт завжди пов’язаний із людським фактором. Що ми отримуємо в результаті?  Наведу простий приклад:  працівники водоканалу приходять і розкопують дорогу, виправляють проблему, що виникла. А через день з’являються, до прикладу, проблеми з газопроводом і дорога знову розкопується. Тобто рішення приймаються окремими групами, які мало беруть до уваги дії інших. Найкраще всі служби у містах працюють під час надзвичайних ситуацій, бо вони мусять взаємодіяти і спільно шукати варіанти вирішення проблеми. Тобто якби ці структури знали, як працювати разом, якби вони мали для цього достатньо інформації, то витрачали би набагато менше ресурсів.

У цьому і полягає основна ідея «розумних міст».  У таких містах кожна служба мала би координувати свої дії з іншими департаментами. Крім того, має відбуватися не тільки збір і обробка даних, а і будівництво запобіжних моделей. Якщо ми маємо інформацію, які будівлі у місті, скільки доріг потребують ремонту , скільки енергії використовується  тощо, виникає питання: що із цими даними робити? Можна створити певний зразок, модель, яка б дозволила не лише побачити те, що є зараз, а і показала би, як запобігти певним процесам або як краще скерувати сили і що робити в першу чергу. Таким чином, кожна із служб мала би бути свідома того, що її дії тим чи іншим чином впливають на функціонування усього міста. Тоді можна було б сказати: «Іване, ти збираєшся там розкопувати дорогу. То дай мені ще день і я направлю своїх людей відремонтувати каналізацію». Створення такого діалогу – великий крок вперед.

Наступним кроком може стати створення єдиної карти так званих «небезпечних місць».

Як це працює у світі

Я би сказав, у світі не існує  ідеального «розумного міста», оскільки кожне місто вирішує, у першу чергу, нагальні проблеми. В одних містах це  запобігання надзвичайним ситуаціям, в інших – рух транспорту або  мережа водопостачання. 

Втім, є міста, в яких така практика реалізується достатньо добре. Зокрема, це  Лондон або  Нью-Йорк. Багато міст намагаються збирати дані, а деякі починають використовувати метод прогнозування. Скажімо, у Дубліні (Ірландія) використовують аналітичні техніки для того, аби керувати рухом транспорту. І ми маємо ситуацію, коли чітко визначено, коли і де їде який автобус. Там треба чекати на автобус буквально 5 хвилин.  

Про реалізацію ідеї «розумних міст» задумуються у багатьох  містах Північної Америки. Багато міст в Німеччині добре керують заощадженням енергії. Але ще ніде не працює повністю інтегрована система. У цьому напрямку добре працює Чикаго. Там особливу увагу приділяють  особливостям руху щурів для того, аби побачити місця найбільшої небезпеки. Такі міста як Нью-Йорк, дуже переймаються антитероризмом. Вони збирають масу даних і намагаються спрогнозувати, що, де і коли може статися. Східна Європа поки що відстає у цьому плані.

Ідеальної моделі для кожного міста не може бути і на початках це залежить від кожного населеного пункту. Адже у кожному місті є багато речей, з якими необхідно наводити лад: це і енергетика, і вода, і транспорт, система охорони здоров’я тощо. Однак основне питання полягає у тому, що є важливішим і чому. Чи це диктується чиєюсь політичною волею? Однак завжди треба розуміти, як будь-яке рішення позначається на усьому іншому.

Хочу зазначити, що, зокрема, у такому місті як Мінеаполіс (США), 10% населення працює у сфері збирання даних і їх практичної реалізації задля функціонування міста. При втіленні  ідеї «розумних міст» з’являється попит на спеціалістів, які не тільки мають уявлення про те, що діється у місті, а і можуть правильно використовувати ці дані.  Це фактично новий фах, нова професія. У Нью-Йорку навіть існує Центр міської науки і прогресу, який готує магістрів із міської інформатики, які спеціалізуються на статистичних даних.

Smart Lviv

Я маю велику надію, що Львів має великі шанси просунутися у напрямку «розумного міста». Крім того, мені відомо, що певні кроки робляться і у Вінниці.

Чому ми вирішили реалізовувати проект «Smart City» саме тут? Тому що мій батько народився неподалік, моя мати – із Вінниці. Крім того, це – європейське місто, яке має великий потенціал. Спільно із Бізнес-школою УКУ   та  Львівською міською радою ми організували навчальний курс у напрямку «Smart City». 45 учасників з усієї України протягом 5-ти днів працювали у 7 підрозділах міста і шукали інноваційні рішення для стандартних завдань міста, застосовуючи інструменти аналізу Big Data. Представники семи департаментів розповіли нам, що вже робиться у місті. Багато із них ставили цікаві питання і зосереджувалися не тільки на тому, що є зараз, а що буде, якщо зробити той чи інший крок.

Великим досягненням для Львова є те, що тут функціонує Інститут міста. Люди тут прагнуть дивитися у майбутнє.

Звісно, в Україні велика проблема з корупцією, та й загалом українське законодавство дуже часто заважає цьому системному спілкуванню. Окрім того, є недовіра до влади збоку населення. Наприклад, мені довелося скористатися львівським таксі. Водій, помітивши, як евакуатор забирає з вулиці неналежно припаркований автомобіль, запитав: чи підуть отримані від цього кошти  на благо міста? У вас люди не довіряють владі, і це також система проблема.

Читайте також: Smart Lviv: які нововведення планують у місті

Ідея  «Smart City» не може працювати у країні із великим рівнем корупції. Тому збір даних про різні ланки діяльності міста – це перший крок до прозорості. Звісно, проблема даних полягає ще у тому, хто має до них доступ і хто ними керує. Ці дані не можуть належати виключно якійсь одній групі. Авжеж, відкривати повністю всю інформацію для населення небезпечно. Однак якщо Львів та інші міста України прагнуть зробити їх корисними для всіх, то ініціатива має іти не лише згори, від керівництва держави, а і від органів самоврядування на місцях.

Як львів’яни можуть допомогти зробити місто «розумнішим»

В США працює служба «311». Подзвонивши за цим номером, люди можуть повідомити про погану якість доріг або про незаконне паркування. Не знаю, чи є схожа служба у Львові. Тобто, перш за все, львів’яни можуть допомогти міській владі збирати дані. Але у той же час місто має комунікувати із жителями, узагальнювати отриману інформацію і оприлюднювати її. Львів’яни мусять бачити, що вони мають на щось вплив.

Читайте також: Smart Lviv: як зміниться міліція найближчим часом

Крім того, жителі міста можуть самоорганізовуватися у певні групи і пропонувати ініціативи задля вирішення проблем міста. На жаль, зараз багато людей не мають на це часу. На мою думку, то не дуже просте завдання для влади – об’єднати львів’ян. Однак вирішення таких проблем можна перетворити на конкурс. Скажімо, що у Львові є проблеми із тим, що люди витрачають багато води. Можна обрати 100 родин і стимулювати їх використовувати лічильники на воду. Люди почнуть розуміти, скільки вони використовують, чому і коли і як це впливає загалом на функціонування міських систем. Жителі можуть зрозуміти взаємозалежність: якщо вони зменшать споживання води, то щось інше зможе поліпшитися, наприклад, знизитися плата за водопостачання і водовідведення. У «розумному» місті житель думає не лише про себе, а і про місто загалом.

Як ініціатива «Smart City» змінить життя львів’ян

У місті, яке функціонує за концепцією «Smart City», люди живуть довше.  До прикладу, у багатьох містах Англії дуже налагоджена транспортна система. Щоб кудись дістатися, там просто достатньо стати в чергу. У Львові ж –  шалена паніка при посадці на літак, на автобус. Це пов’язано із тим, що люди не довіряють системі. А уявіть собі, що за два роки люди стоятимуть у черзі, чекаючи на автобус; автобус під’їжджає, а там достатньо місць. Так стрес суттєво зменшується.

За пірамідою Абрахама Маслоу,  однією із первинних потреб людини є безпека. Ми живемо на цьому нижчому рівні, хоча йдеться і не зовсім про небезпеку, але про стрес  для людей. «Розумне місто» дозволило би людям просто приємніше жити. Не буде стількох проблем, люди будуть більше заробляти, тому що знатимуть, як то робити. Вони  зможуть планувати своє життя замість того, щоб просто жити із дня на день.

Джерело: Твоє місто